25 лютого 2025р.
ПОШТОВХ
Коли я починаю писати ці рядки, на календарі 25 лютого 2025р. Усі думки крутяться навколо третьої річниці війни, згадки про її початок та події, котрі ми пережили. Читаю новини, гортаю соцмережі, і натрапив на пост, де хейтять Яву. Відверто признаюсь, мене це дуже глибоко зачепило. Зачепило не через сам мотоцикл, не маю ілюзій на рахунок надійності та якості Яви. Зачепило мою молодість, зачепило велику частину мого життя, зачепило річ, з котрої зародилася моя любов до двоколісної техніки.
Можливо комусь моя історія виглядатиме нудною та нецікавою писаниною старого маразматика (майже 50 років), але я не можу не описати мотоцикл та події котрі спричинили вирішальний влив на усе моє подальше життя. Як би пафосно це не звучало, але Ява у цьому процесі відіграла вирішальну роль. Вмощуємося зручніше, та повертаємося на 30 років назад. В часи, коли трава була зеленіша, небо ясне, а Ми були молодими, трішки наївними юнаками та юнками, з Своїми планами, фантазіями та мріями
ПОЧАТОК 90-Х
У 90-х роках минулого століття, мій брат володів мотоциклом Туліца. Мотоцикл нічим не примітний (зрештою, і мотоциклом то назвати важко), просто транспортний засіб. Чесно кажучи, не було зовсім ніякого бажання мати аналогічний. Незважаючи на це, з задоволенням на ньому катався, та мріяв про свій власний, крутий мотоцикл. В той момент я більше ні про що не міг думати. Де б не був і чим не займався, в думках була тільки вона: JAWA (Ява)
На кінець 80-х початок 90-х Ява була мотоциклом Номер 1. Нічого кращого на той час ми не знали. В любій компанії ти відразу ставав своїм, якщо приїздив на Яві. Як зараз прийнято говорити: це був топ.
Тому немає нічого дивного в тому, що мій вибір зупинився саме на ній. Забігаючи на перед скажу, що я здійснив свою мрію у 1996р, коли мені було 20. Але скоро тільки розповіді пишуться, та не скоро справа робиться.
Мій шлях до Яви був важким та тернистим. Зараз можна відкрити оголошення вибрати мот, поїхати та купити. Новий чи вживаний, на сайті оголошень, салоні чи майданчику. В мої ж часи все було далеко не так легко. Пошук та купівля мотоцикла являли собою дуже довгий та складний комплекс заходів. І якщо з вибором того, що мав купувати, проблем не було, беручи до уваги тогочасний ринок, то пошук фінансів, продавця, купівля та логістика, були розвагами для сильних духом!)
ГРОШІ
Часи були не найкращі у плані достатку та стабільності. Ціна мотоцикла коливалася в районі кількох сотень доларів. Гроші не малі. Навколо скрута, безгрошів’я та безробіття. Але бажання мати власний мотоцикл перемагало все. Щоб заробити й відкласти потрібну суму, протягом року я економив на чому тільки міг. Заробляння йшло усіма легальними й переважно не зовсім легальними методами. Дякую Богу, робота на той час у мене була непогана. Завскладу на фірмі з продажу елітного алкоголю. Зарплата була мізерною, але постійно були підзаробітки, за котрі доплачували товаром.
Тут буде маленьке пояснення: алкоголь на той момент був не менш твердою валютою ніж долар. Допомагав зав’язувати потрібні знайомства та відчиняв практично всі двері. У моїй історії він став каталізатором подальших подій).
Як правило, всі серйозні стартапи розпочиналися з відкорковування посудини з зеленим змієм). Залежно від масштабу проєкту, в хід йшло все: від плодово-ягідних вин типу “Золота осінь” до відверто пальоної горілки місцевого розливу. Слово “сомельє’ ще не увійшло у вжиток, тому пили все, що горить)
Моя посада давала доступ до ресурсів з вищої полки ))) Ресурсів, завдяки яким, мій рейтинг та соціальний статус був на високому рівні, а у любій компанії завжди були раді моєму приходу, оскільки, згідно тогочасного етикету, приходити з порожніми руками вважалося конкретним моветоном)
На тій роботі я й познайомився з іншим персонажем моєї історії
ІГОР
На момент нашого знайомства йому вже було 45 або 47 років. Мовчазний та серйозний. Людина старша, поважна, з великим життєвим досвідом. В роботі нічим не вирізнявся від інших. Звичайний роботяга. Таких маса на кожному підприємстві. Як кожна поважаюча себе організація, час від часу ми збиралися колективом, пили по 50, травили байки, мріяли та будували плани на майбутнє.
Одного разу, під час такого застілля, я признався, що дуже мрію про мотоцикл та планую купити Яву. Коли Ігор почув про це, в очах відразу загорівся вогник, і завжди мовчазний, того вечора за столом говорив практично він один. Ми почули розповіді про друзів, мотоцикли, подорожі. Розповіді про те, як можна в п’ятницю зранку виїхати на море в Одесу через Молдавію, а у понеділок бути на роботі, розповіді про поїздки в Ленінград, Крим…. Перед очима чітко все вимальовувалося, так само чітко я вже знав, що зроблю все можливе та неможливе, щоб придбати мотоцикл. Разом з тим, була доля скептицизму у сприйнятті розповідей Ігора
Ну хто з нас на посиденьках не любить трохи прикрасити розповідь?
Час йшов, ми працювали далі, моя з ним дружба ставала тіснішою, ми цілими днями говорили тільки про мотоцикли, їзду, ремонт, технічні моменти. Одного разу Ігор запросив мене до себе в гості, де витягнув з шафи альбоми та почав показувати фото, котрі повністю підтверджували його слова. В той момент в моїх очах він став справжнім героєм та прикладом. На фото був він та двоє його друзів у різних куточках тоді ще радянського союзу. І яви. Апетит та сон пропав, і я почав діставати Ігора питаннями де можна взяти таку. На той момент нормальна Ява коштувала в районі 350 дол. Для мене, хлопця котрий виріс у сім’ї з 9 осіб, сума була непідйомна
Як пізніше виявилося, Ігор був відомою та шанованою Людиною в байкерських колах
Це допомогло мені з купівлею мота та зав’язуванням перших знайомств у мототусовці. Що характерно, мотоциклісти старшого покоління називали себе переважно “рокерами”, а не “байкерами”. Але повертаємося до розповіді про пошуки. На складі я брав на зарплату ящик чогось смачного і ми їхали по гаражах налагоджувати зв’язки та шукати мотоцикл на продаж, і одного разу доля нам усміхнулася. Один з тих товаришів, які каталися разом з Ігорем погодився продати свій мотоцикл за 120 дол. Радості не було меж. її не могло навіть зіпсувати те, що мотоцикл по факту був рамою з колесами та двома мішками запчастин, котрі мені були гордо описані як мотор і всьо чеське, всьо нове. Описувати ремонт та його час не бачу сенсу. Кожен день тягнувся дуже довго. Але чим довше очікування-тим приємніший результат
В подальшому я змінив багато мотоциклів, на даний момент є власником BMW R1150GS котрий збираюся передати своєму сину, а собі взяти новішого Гусака, але я ніколи в житті не забуду перший запуск моєї власної Яви, перші проїхані нею метри, перші романтичні поїздки з моєю майбутньою дружиною, фірмовий явовський звук вихлопа та запах неякісного неспаленого масла. Ява не є еталоном краси та надійності, але не треба обезцінювати чиєсь дитинство, юність, згадки про батька дідуся та часи коли трава була зеленіша, небо світліше, а ми були молодими та трішки наївними юнаками та юнками зі Своїми Мріями та фантазіями
Всім Миру та Добра
Автор Микола Сметана
